Notification meeting

         Notification meeting, тобто збори FLEX відбулись 25 квітня в суботу о 14:00 в Києві  

         Так як живу я в Кіровоградській області, шлях до Києва тривав не 15хв, а 4 години, враховуючи те, що їхали ми на швидкісному потязі     Хто "ми"? Я і мама :)  Я загалом не дуже орієнтуюсь в просторі, тому там були певні проблеми     

Зранку перед від'їздом я була сама спокійність - спокійно збиралась, пила чайок з будербродом (так вже виходить,що в другій публікації підряд я п'ю чайок з чимось  ну люблю я чай, нічого з цим не зробиш. Тому ось моя порада: в кожній незрозумілій ситуації - пийте чай    :)  ) 

          Сівши в потяг ми з мамою зрозуміли, що потяг то наш прибуває о 12:50, а не о 12:00, як ми думали, і я вже почала хвилюватись, що ми не встигнемо вчасно на збори. Тому ми почали вивчати карту метро Києва і дорогу від метро до готелю "Русь", де і відбувались збори. Подорожувати новими швидкісними потягами зручно, але ціни там в чотири рази більше реальних  

Приїхавши до Києва ми успішно дібрались до метро, я мало не поїхала туди куди не треба, але все ж таки приїхали ми до станції "Палац Спорту" і прибули до готелю якраз вчасно  

           О 14:00 почались збори, представилися працівники флексу і навіть керівник  Мені було приємно всіх їх побачити, адже я бачила їх в різноманітних відео з ПДО і не могла повірити своїм очам, що знаходилась саме там. Я вже з нетерпінням чекаю наступного навчального року, але досі не можу повірити що це все можливо  

Нас привітали, похвалили, знову наголосили на всій серйозності програми і розповідали про візу, школу, ПДО і багато всього. В кінці всі здали документи, які потрібно було принести і отримали дві книжечки - 1- довідник для батьків українською мовою, 2 - для учнів. Ці книги справді відповідають на всі питання, які тільки можуть з'явитись, адже вони написані на великому досвіді і перевірені часом. Гадаю, вона мені допоможе в США  
  

           Так як ми з мамою поспішали на потяг, я не змогла поспілкуватись з іншими флексерами, але в нас же ще буде ПДО  

Знову виявились наші сімейні навики в орієнтації в просторі і ми блукаючи пройшли лишній круг по Києву   Це можна вважати за прогулянку  Нарешті приїхавши до вокзалу ми відстояли великі черги для зміни білетів і купівлі нових, не встигли навіть перекусити, можна сказати пробігли марафон по Києву і повернулись   Вже о 12 ночі я була в рідному місті  

Таким був мій Notification meeting. Таким був день в столиці  :)

До нових зустрічей! :)

         ЛАСКАВО ПРОШУ ДО МОГО БЛОГУ :)

          Якщо ви це читаєте то ви  певно або цікавитесь флексом, або є моїми родичами, друзями та знайомими, не думаю що з мене хороша Ванга але чому б і ні :)

Звати мене Оля, мені 16 років, закінчую 10 клас  в Олександрійському колегіумі  міста Олександрії, Кіровоградської області. Поштовхом до створення блогу став статус фіналіста в програмі обміну майбутніх лідерів FLEX. 

            FLEX(future leaders exchange) дозволяє проживати в США  в хост-сім’ї  протягом одного навчального року абсолютно безкоштовно. Але не все так просто.  Для омріяного статусу потрібно бути готовим не лише розумово але й морально, для перевірки ваших здібностей існують 3 тури та довгі місяці очікування.

             1 тур – звичайний тест на граматику та читання. Результати ви можете дізнатись ввечері  на сайті http://www.americancouncils.org.ua/  зазвичай наступного дня відбувається наступний тур. Минулого року  я вже брала участь у флексі, але вилетіла після 2 туру. Завдання першого тоді здались мені дуже легкими, але не цього року. Можливо мені попався тяжкий варіант. Не знаю. Але додому я їхала зовсім розбита і подумки прощалась зі своєю американською мрією. Дякую родині та Маші, що писала 1 тур зі мною і також є однокласницею та однією з кращих подруг;), за підтримку. Бачив би хтось моє обличчя коли ввечері  того ж дня тремтячими пальцями я відкрила списки учасників, які запрошуються на 2 тур, і знайшла себе :) Це означало, що наступного дня мене знову чекає поїздка в Кіровоград та у, вже знайомий, Кіровоградський колегіум.

             На шляху до 2 туру автомобілем мені та татові компанію склали Маша, Настя та Рома ;)Після 1 туру «вижили» вище зазначені Настя, Маша, Рома, а також Ігор, Богдан і я :)  2 тур – 3 ессе за 35 хвилин. На перший погляд звучить страшнувато адже три твори за такий короткий час ще й англійською мовою написати не просто. Теми творів не є легкими -  це не «Мої літні канікули/домашній улюбленець/їжа/подорожі». Теми дуже психологічні та дозволяють виявити якою людиною ви є насправді, чим і займаються психологи в Вашингтоні. Граматика в другому турі не є важливим критерієм відбору, як би парадоксальне це не звучало. Потім потрібно чекати, не так багато як після 3 туру, але достатньо щоб трохи понервувати і відчути себе Хатіко. Після цього етапу я почувалась достатньо впевненою, розуміла що зробила і написала все що могла, виклалась на повну, тому майже спокійно чекала результатів.

             Сама «жара» почалась коли почався обдзвін. Дізналась я про нього випадково і досить дивно, від вчителя математики Лідії Іванівни, коли та запитала чи мені ще не зателефонували, бо одному учню з паралелі вже. От тоді я справді почала нервувати, кожного уроку тримала телефон біля себе, хоча в нашій школі телефони заборонені :) Після 2 тяжких годин очікування на уроці інформатики мені ПОДЗВОНИЛИ. Радості не було меж, а треба було ще досидіти урок. Однокласники говорили, що ще ніколи не бачили мене такою щасливою :D Особливе дякую Інні, яка була поруч зі мною в школі весь цей час, бо ти витримала і вислухала всі мої переживання :*

            3 тур  найскладніший. Тут і граматичний тест, і ессе, гра та співбесіда. Це все відбувається протягом 2 днів. Спочатку були збори разом з батьками, де розповіли стандартну  інформацію та видали анкети. Анкета це взагалі окрема тема. Такої я ще не заповнювала і не бачила ніколи в житті. Анкети  для друзів, що ми заповнювали в дитинстві, просто відпочивають в сторонці. Там все – медичне обстеження, виписка оцінок та предметів за 3 роки, думка вчителя про тебе, хобі, олімпіади, лист хост-сім’ї  і тд. На анкету було дано 2 тижні, але в мене було на 1 тиждень менше часу, так як по плану була шкільна поїздка до Берліну по обміну.

            Повернемося до третього туру. Далі нас розділили на 2 групи одна пішла писати 2 ессе протягом 45 хв, інша – SLEP(тест на граматику, аудіювання та читання). Я спочатку писала ессе. Теми знову були не легкі – на скільки я пам’ятаю першою була: «Плюси та мінуси програми флекс  та як би ви боролись з цими мінусами» та щось про людину яка відрізняється від вас :D Пишучи 1 тему я так захопилась, що на 2 в мене майже не вистачило місця і я довго не могла пригадати жодного прикладу з мого життя, тож саме через ессе я найбільше хвилювалась. Мої ессе вже були готовими, або краще сказати листочок закінчився, після 30 хв, тож 15 хв які залишились я просто відпочивала і чекала інших. До речі я потрапила до однієї групи з Сонею з мого міста, тож було не так нудно ;) SLEP не був дуже складним, в деяких питаннях я сумнівалась, але в цілому нормально.

             Через декілька днів були співбесіда та гра. На гру я, на щастя, потрапила з Сонею. В грі беруть участь 5 чоловік, але це скоріше не гра, а колективна бесіда, тест на вміння пристосовуватись до незнайомих людей та спілкуватсь з ними. Після гри в мене залишилось дуже багато позитивних емоцій. Далі очікування своєї черги на співбесіду. Чесно кажучи все що було на співбесіді я пам'ятаю не дуже добре. Питання були і англійською і російською (не українською тому, що однією з пари людей що проводили співбесіду, була американка, яка розуміла російську мову). Загалом треба бути собою.

Потім були довгі майже 6 місяців очікування.

               Був час коли я забувала про флекс, але будемо чесними, це було дуже рідко, особливо після однієї лютневої ночі, коли я не заходила в вк тиждень, вирішивши зайти побачила просто «бум» неофіційних фіналістів.  Неофіційні фіналісти – це фіналісти які знайшли себе на сайтах приймаючих організацій, тобто дізнались про свій статус раніше потрібного, але ця інформація не є 100% підтвердженням.  І от абсолютно випадково я знайшла себе, свій лист хост-сім'ї. Після цього моменту я б хотіла подякувати батькам, бо щоденні оголошення «вже 100!! Неофів», «вже 120 це нереально!!» «150! Розумієш 150?» «Молдова! Молдова обдзвонюють Молдову», «Вірменія! Тепер Вірменія» і так кожного дня. Дякую за те що витримали це ;)

           Обдзвін України прийшов неочікувано. Я спокійно і мирно хворіла ангіною та попивала гарячий чайок з пирогом. Захожу я в группу і бачу перших фіналістів. В Україні почався обдзвін. Хвилювалась я не довго, навіть не встигла попанікувати , через 10 хв мені зателефонували. Потім дзвінки рідним, привітання і т.д. :)

Скоро збори в Києві, ПДО, Америка… Так багато ще мене чекає…follow me ;)