ЛАСКАВО ПРОШУ ДО МОГО БЛОГУ :)
Якщо ви це читаєте то ви певно або цікавитесь флексом, або є моїми
родичами, друзями та знайомими, не думаю що з мене хороша Ванга але чому б і ні
:)
Звати мене Оля, мені 16 років, закінчую 10 клас в Олександрійському колегіумі міста Олександрії, Кіровоградської області.
Поштовхом до створення блогу став статус фіналіста в програмі обміну майбутніх
лідерів FLEX.
1 тур – звичайний
тест на граматику та читання. Результати ви можете дізнатись ввечері на сайті http://www.americancouncils.org.ua/ зазвичай
наступного дня відбувається наступний тур. Минулого року я вже брала участь у флексі, але вилетіла
після 2 туру. Завдання першого тоді здались мені дуже легкими, але не цього
року. Можливо мені попався тяжкий варіант. Не знаю. Але додому я їхала зовсім
розбита і подумки прощалась зі своєю американською мрією. Дякую родині та Маші,
що писала 1 тур зі мною і також є однокласницею та однією з кращих подруг;), за
підтримку. Бачив би хтось моє обличчя коли ввечері того ж дня тремтячими пальцями я відкрила
списки учасників, які запрошуються на 2 тур, і знайшла себе :) Це означало,
що наступного дня мене знову чекає поїздка в Кіровоград та у, вже знайомий,
Кіровоградський колегіум.
На шляху до 2 туру автомобілем мені та татові
компанію склали Маша, Настя та Рома ;)Після 1 туру «вижили» вище зазначені
Настя, Маша, Рома, а також Ігор, Богдан і я :) 2 тур – 3 ессе за
35 хвилин. На перший погляд звучить страшнувато адже три твори за такий
короткий час ще й англійською мовою написати не просто. Теми творів не є
легкими - це не «Мої літні канікули/домашній
улюбленець/їжа/подорожі». Теми дуже психологічні та дозволяють
виявити якою людиною ви є насправді, чим і займаються психологи в Вашингтоні.
Граматика в другому турі не є важливим критерієм відбору, як би парадоксальне
це не звучало. Потім потрібно чекати, не так багато як після 3 туру, але
достатньо щоб трохи понервувати і відчути себе Хатіко. Після цього етапу я почувалась
достатньо впевненою, розуміла що зробила і написала все що могла, виклалась на
повну, тому майже спокійно чекала результатів.
Сама «жара»
почалась коли почався обдзвін. Дізналась я про нього випадково і досить дивно,
від вчителя математики Лідії Іванівни, коли та запитала чи мені ще не
зателефонували, бо одному учню з паралелі вже. От тоді я справді почала
нервувати, кожного уроку тримала телефон біля себе, хоча в нашій школі
телефони заборонені :) Після 2 тяжких годин очікування на
уроці інформатики мені ПОДЗВОНИЛИ. Радості не було меж, а треба було ще
досидіти урок. Однокласники говорили, що ще ніколи не бачили мене такою щасливою
:D Особливе дякую Інні, яка була поруч зі мною в школі весь цей час, бо ти
витримала і вислухала всі мої переживання :*
3 тур
найскладніший. Тут і граматичний тест, і ессе, гра та співбесіда. Це все
відбувається протягом 2 днів. Спочатку були збори разом з батьками, де
розповіли стандартну інформацію та
видали анкети. Анкета це взагалі окрема тема. Такої я ще не заповнювала і не
бачила ніколи в житті. Анкети для
друзів, що ми заповнювали в дитинстві, просто відпочивають в сторонці. Там все
– медичне обстеження, виписка оцінок та предметів за 3 роки, думка вчителя про
тебе, хобі, олімпіади, лист хост-сім’ї і
тд. На анкету було дано 2 тижні, але в мене було на 1 тиждень менше часу, так
як по плану була шкільна поїздка до Берліну по обміну.
Повернемося до третього туру. Далі нас розділили на
2 групи одна пішла писати 2 ессе протягом 45 хв, інша – SLEP(тест на граматику,
аудіювання та читання). Я спочатку писала ессе. Теми знову були не легкі – на
скільки я пам’ятаю першою була: «Плюси та мінуси програми флекс та як би ви боролись з цими мінусами» та щось
про людину яка відрізняється від вас :D Пишучи 1 тему я так захопилась, що на 2
в мене майже не вистачило місця і я довго не могла пригадати жодного прикладу з
мого життя, тож саме через ессе я найбільше хвилювалась. Мої ессе вже були
готовими, або краще сказати листочок закінчився, після 30 хв, тож 15 хв які
залишились я просто відпочивала і чекала інших. До речі я потрапила до однієї
групи з Сонею з мого міста, тож було не так нудно ;) SLEP не був дуже складним,
в деяких питаннях я сумнівалась,
але в цілому нормально.
Через декілька днів
були співбесіда та гра. На гру я, на щастя, потрапила з Сонею. В грі беруть
участь 5 чоловік, але це скоріше не гра, а колективна бесіда, тест на вміння
пристосовуватись до незнайомих людей та спілкуватсь з ними. Після гри в мене
залишилось дуже багато позитивних емоцій. Далі очікування своєї черги на
співбесіду. Чесно кажучи все що було на співбесіді я пам'ятаю не дуже добре.
Питання були і англійською і російською (не українською тому, що однією з пари
людей що проводили співбесіду, була американка, яка розуміла російську мову). Загалом
треба бути собою.
Потім були довгі
майже 6 місяців очікування.
Обдзвін України
прийшов неочікувано. Я спокійно і мирно хворіла ангіною та попивала гарячий
чайок з пирогом. Захожу я в группу і бачу перших фіналістів. В Україні почався
обдзвін. Хвилювалась я не довго, навіть не встигла попанікувати , через
10 хв мені зателефонували. Потім дзвінки рідним, привітання і т.д. :)
Скоро збори в
Києві, ПДО, Америка… Так багато ще мене чекає…follow me ;)
Немає коментарів:
Дописати коментар