Bonfire це коли люди запалюють вогнище та смажать на ньому їжу (наприклад зефірки, хот доги і тд), та просто проводять час разом.
~Тож вперше в моєму житті американське bonfire я мала в суботу 12 вересня, зовсім не підозрюючи цього.
Моя хост мама іноді працює по суботам в сусідньому більшому місті Терра Хот, де ми всією сім'єю хотіли провести суботу (це були перші вихідні Алана в Америці). Тож ми мали виїхати о 7, щоб встигнути купити улюблені шоколадні пончики хостки. Я прокинулась о 6:50 і зрозуміла що забула завести будильник, вийшла з кімнати - виявилось що Аллан теж ще спить. Ну нічого ми зібрались за 20 хвилин та відправились на роботу до хостки. Там ми провели з хост братом годин 3-4 - робили домашнє завдання, скайпились з батьками та друзями, спілкувались та їли пончики.
Після того як хостка попрацювала, ми відправились в кіно! Там до нас приєдналась Лейсі та її подруга з коледжу. Ми ходили на драму, яку хостка і Аллан дуже хотіли подивитись, а я просто була не проти :) Фільм мав назву "90 хвилин на небесах" . Релігіозна драма. Мені не подобається дивитись коли людям боляче, а там була така ситуація коли чоловік потрапив в аварію і мав дуже важку, довгу і болючу реабілітацію та це все було показано. Але загалом фільм непоганий, гарно знятий. Що мені ще не сподобалось - це попкорн. Вони в нього наливають олію! Воно не смачне, краще вже класичні карамельні, до яких я звикла, коли ходила в кіно з українською родиною :)
Потім я отримала повідомлення від Хуліо з запрошенням на bonfire, а мене вже на цей час запросила координаторша також на bonfire. Виявилось що вони не знали про це. Вони все вирішили і в кінці кінців всі пішли додому до координатора, що є хост мамою Матіаса(студент з Бельгії).
Але до цього нам треба було заїхати в магазин, щоб купити Аллану американську картку для телефона, де ми витратили добрі годинки 2, після чого відправились додому, а згодом вже за нами приїхала донька координаторши. По дорозі додому ми побачили подвійну веселку!
Яким же було моє здивування, коли я побачила в машині Діану(дівчинку з України) та інших нових студентів по обміну, а саме Озі та Алі.
Всі ми запізнились на 2 години, але ми зовсім нічого не пропустили. Всі посідали біля вогнища на стільчиках і почали спілкуватись, виявляється у нас, студентів по обміну, багато чого спільного - це і переживання, і думки, і досвід, та звичайно ж жарти про дивних американців :) Координатор просто сиділа та дивувалась, адже речі, які для неї є звичайнимм та буденними, для нас можуть бути дивними, як наприклад капці Nike з теплими високими шкарпетками в школу.
У координатора 3 величезні собаки! У Аллана алергія на них, і звичайно ж цілий вечір вони ходили біля нього, та навіть вляглись спати на його ногах.
Повернулись додому ми тоді десь о пів на другу ночі, а наступного дня ще треба було зранку йти в церкву.
Немає коментарів:
Дописати коментар