Перша американська вечірка ||17.10

Хороший ранок той, який починається вдень. Оскільки це субота та і плюс у нас осінні канікули я спала аж до 11:30, чому була неймовірно рада адже останні тижні були неймовірно загружені і я зовсім не мала нормальних вихідних.

Я була сама вдома, адже хостка та Лейсі поїхали на роботу, а у Аллана була зустріч по крос кантрі.

Тож прокинувшись, я зібралась поснідала та попила гарячий чайок і вирішила зателефонувати батькам по скайпу. Тільки я зателефонувала, як відкрились двері і в будинок зайшли Озі та Матіас, яких я ну зовсім не очікувала побачити. Це студенти по обміну з Бангладешу та Бельгії та по сумісництву мої хороші друзі, після кемпінгу, про який я розповім пізніше. Була 14 година і хостка вже давно мала приїхати і відвезти нас всіх в парк. Ми планували там всі разом провести час, але виявилось що і машина хостки і Лейсі зламались і вони були в абсолютно різних містах. Тож вони не знали коли повернуться і три студента по обміну застряли в цьому будинку.
Ми вирішили пограти в just dance. Це така гра, яка показує тобі що тагцювати і оцінює це. Дуже часто рухи смішні та пісні популярні. І зрозуміло що на одному з трохи дивних рухів двері відкрились і зайшов трохи шокований Аллан, який зовсім не очікував побачити нас трьох та ще й на колінах. Не довго думаючи, він приєднався до нас і ми просто танцювали та весело проводили час.

Далі ми перекусили сендвічами та французькими цукерочками та почали грати в apples to apples. Непогана гра, особливо для студентів по обміну - поповнює словарний запас. Основний зміст гри в підбиранні іменників до прикметників. Звучить скучно, але це весело.

Потім ми продовжили танцювати, хостка і Лейсі повернулись і я, Аллан і Матіас поїхали на вечірку дівчинки-9 класниці, яка стала королевою хоумкамінгу (пост про це в процесі). До речі всі студенти по обміну були запрошені, тож автоматично вечір мав бути чудовим.

Тільки ми приїхали, вони вже танцювали "whip nae nae" - це зараз популярний танець в Америці, далі був "cupid shuffle" до якого ми всі приєднались. Далі ми просто веселились, спілкувались, танцювали, їли, смажили хот доги, зефірки, грали в футбол та нас катали на прицепі типу маленького трактору навколо будинку.

Ввечері було вже холодно. 2 градуси за Цельсієм! Елеонора (дівчинка з Італії) та Хуліо (Мексиканець) там тряслись від холоду, адже вони до такого взагалі не звикли. Але незважаючи ні на що це було круто і весело і я рада що в мене є такі друзі тут.

О 22:30 нас забрала Лейсі. Ось таким було моя перша американська вечірка.

Хор

Як ви може знаєте я в шкільному хорі :) 
Увесь час починаючи з початку навчального року ми практикували 6 пісень для фестивалю.
Ось і прийшов час для, вище згаданого, фестивалю.Відбувся він в 50 хвилинах від Джейсонвіля, крім нашої школи там ще були інші 5 шкіл. Тож сьогодні ви довідаєтесь про цей цікавий деньок.

Він почався як завжди. З нехотіння прокидатись рано вранці, але все ж таки з зібранням сил та позитиву з гарним настроєм відправилась в школу. Тільки я не пішла до локеру, не зустрілпсь з друзями, не була на уроках, я пішла в клас хору, де більшість вже були готовими до даної поїздки. Привіталась зі знайомими, чекаючи вчителя поговорила з Ліндсі. Нам роздали текст пісень, яких нам не вистачало та ми всі відправились в жовтенькі шкільні автобуси, поділившись на дві групи. Там я сиділа разом з Ліндсі, іноді розмляла з Кейсі та Кейт (знайомі з танцювальної команди).

Через годинку ми прибули на місце та розмістились на вказаному нам місці в спортивному залі. Ця школа в якій ми були вважається маленькою, але вона все рівно більше моєї. Потім, залишивши тут речі пішли на іншу сторону залу занявши місця, поділившись на сопрано, альтерів, бас і тд. Я альтер до речі. Так ми змішались з іншими хорами. Нас там чоловік 400 було! Це круто, коли так багато людей співають одночасно, як один єдиний організм. А керувала нами професор з університету. Така енергійна та  життєрадісна жіночка. 
Ми почали практикуватись десь години 2-4. Мені здається я ніколи так багато не співала, та мені це подобається. 
Далі був ланч 40 хвилинок, під час якого я трошки блище познайомилась з дівчинкою з мого класу історії сша. Виявляється вона грає на багатьох інструментах і навіть влітку її запросили на музичний табір в Франції!

Далі ми знову повернулись до декілька годинної репетиції.
Потім нам показали нашу кімнату для підготовки, та ми пішли на вечерю - гамбургер, печиво, лимонад, кукурудза, яблуко та чіпси. Непогано, мені навіть сподобалось.

Далі всіх одинадцятикласників покликали та ми зробили разом трошки дивну фотку. Всі лягли на підлогу в одному зі спортивних класів в круг. Трошки дивно, але фотка непонана вийшла :)

Ой а потім був виступ. Неймовірно коли так багато людей співають разом, під керівництвом професора. Відчуття не описати словами. В той момент я так хотіла щоб мої батьки це бачили, або хоча б хост батьки, але так вийшло, що зі знайомих був тільки директор школи і вчитель з гри на гітарі.

Я дуже задоволена тим що обрала хор, незважаючи на те що була не впевнена в своєму голосі. Іноді коли ти ризикуєш - отримуєш найкращий досвід. Тепер я відчуваю себе набагато впевненішою в співі. Якщо є комплекси - йди проти них і ти їх подолаєш. Ось що я для себе відкрила.